9 1І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. 2І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! 3І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. 4Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? 5Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? 6Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 7Той устав і пішов у свій дім. 8А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!... 9А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. 10І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. 11Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? 12А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! 13Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння. 14Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? 15Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони. 16До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. 17І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде. 18Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. 19І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його. 20І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його. 21Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю. 22Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години. 23А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, 24то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. 25А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! 26І вістка про це розійшлася по всій тій країні. 27Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! 28І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. 29Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! 30І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це! 31А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. 32Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. 33І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! 34Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів. 35І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. 36А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. 37Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; 38тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses