9 1І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі. 2А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. 3І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! 4І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. 5І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі... 6Бо не знав, що казати, бо були перелякані. 7Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! 8І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. 9А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. 10І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих. 11І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? 12А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений? 13Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано... 14А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними. 15І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його. 16І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними? 17І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. 18А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли. 19А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його! 20І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... 21І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. 22І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! 23Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! 24Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму! 25А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь! 26І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... 27А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. 28Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати? 29А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту. 30І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. 31Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! 32Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. 33І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? 34І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший. 35А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! 36І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: 37Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! 38Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить. 39А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене. 40Хто бо не супроти нас, той за нас! 41І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди! 42Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море! 43І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого, 44де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. 45І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого, 46де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. 47І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної, 48де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь! 49Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю. 50Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses