6 1І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. 2Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? 3Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... 4А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. 5І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. 6І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. 7І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. 8І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, 9а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. 10І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. 11А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! 12І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. 13І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли. 14І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. 15Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. 16А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! 17Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. 18Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! 19А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. 20Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. 21Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, 22і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! 23І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! 24Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... 25І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! 26І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. 27І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. 28І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... 29А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його. 30І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. 31І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. 32І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного. 33І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили. 34І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. 35І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. 36Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти. 37А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти? 38А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі. 39І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного. 40І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят. 41І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. 42І всі їли й наїлися! 43А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. 44А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! 45І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. 46І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. 47А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. 48Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. 49А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, 50бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! 51І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, 52бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. 53Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. 54І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його, 55і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. 56І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses