44 1І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. 2А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був. 3Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли. 4Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро? 5Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке. 6І той їх догнав, і сказав їм ті слова. 7А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ... 8Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? 9У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові. 10А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті. 11І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. 12І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! 13І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. 14І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю. 15І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я? 16А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша. 17А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька. 18І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. 19Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? 20І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. 21А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. 22І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. 23А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. 24І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. 25А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. 26А ми відказали: Не можемо зійти. 27І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. 28Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. 29А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. 30А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією, 31То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... 32Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! 33А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... 34Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses