7 1Запитав тоді первосвященик: Чи це так? 2Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, 3і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу. 4Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер. 5Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він. 6І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років. 7Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці. 8І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів. 9А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним, 10і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. 11А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки. 12Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. 13А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід. 14Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ. 15І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. 16І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового. 17А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті, 18аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа. 19Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. 20Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці. 21А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. 22І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх. 23А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 24Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина. 25Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони. 26А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите? 27А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю? 28Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина? 29І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. 30А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори. 31А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: 32Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... 33І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! 34Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. 35Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника. 36Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. 37Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! 38Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; 39що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, 40промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... 41І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. 42Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? 43Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! 44У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. 45Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. 46Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. 47І Соломон збудував Йому дім. 48Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: 49Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? 50Хіба не рука Моя все це створила?... 51О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! 52Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, 53ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... 54Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... 55А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, 56і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... 57Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... 58І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. 59І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... 60Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses