4 1А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, 2обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. 3І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був. 4І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять. 5І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, 6і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. 7І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили? 8Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві! 9Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, 10нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий! 11Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! 12І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали. 13А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були. 14Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли. 15І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою, 16говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. 17Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я. 18І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. 19І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? 20Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули! 21А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось. 22Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення. 23Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. 24Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! 25Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? 26Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його. 27Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, 28учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. 29І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, 30коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса. 31Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! 32А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. 33І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! 34Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, 35та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. 36Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, 37мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
Can i read the Bible on my phone/tablet?
Selected Verses